Теорія та експериментальні дослідження проявів «Великого Вибуху»
У XX ст. загальна теорія відносності Ейнштейна допомогла збагнути розлітання галактик, яке свідчить про те, що сам Всесвіт не залишається сталим у часі — він змінює свої параметри.
Моментом початку розширення Всесвіту є Великий Вибух.
За сучасними даними Великий Вибух міг відбутися приблизно15 млрд років тому. Великий Вибух (від англ. Big Bang) ‒ гіпотетичний початок розширення Всесвіту, перед яким Всесвіт перебував у сингулярному стані.
Згідно теорії Великого Вибуху, Всесвіт в момент утворення був у надзвичайно щільному й гарячому стані, так званому космологічною сингулярністю. Потім густина і температура Всесвіту почали знижуватись і стали утворюватися елементарні частинки, атоми і галактики.
Є ряд питань, на які теорія Великого вибуху відповісти поки не може, однак основні її положення обґрунтовані надійними експериментальними даними, а сучасний рівень теоретичної фізики дозволяє цілком достовірно описати еволюцію такої системи в часі, за винятком самого початкового етапу ‒ близько сотої частки секунди від «початку світу».
Еволюція Всесвіту почалася з Великого Вибуху. Надзвичайно високу температуру молодого Всесвіту підтверджує реліктове електромагнітне випромінювання.
Карта температур реліктового випромінювання, отримана впродовж першого року роботи WMAP.
На користь вірності теорії «ВеликогоВибуху» говорять: